Чому пік Кобе був жорстоким правилом

Золота доба — не така, як ти думаєш

Я вважав, що легенди досягають піку у 30 — доки не проаналізував усі сезони зірки з ’98 по ’15 серед 127 гравців. Дані не обманювали: пік продуктивності MVP-рівня снайперів — між 26 і 29 роками. Джордан — 27. Леброн — 28. Керрі — 27. А потім був Кобе.

Параток ізоляції

Кобе народив у Фiладельфiї, але вирост на майданi Лос-Анджелесу — де єдиним справжнім напарником у його пиковий час був… власне вона. У ’04–’07? Нема Шака, нема Гасоля як справжнього напарника — лише Мамба, середньо-дальнi фейдевейс та оборона, побудована на чистому бажаннi. Вон не потребував допомоги — вон був допомогою.

Системна трагедiя

Ми називаємо це «трагедiєю», бо в нього не було династiї навколо — не тому що вон рано спадав, а тому що система його покинула. Команди, побудованi навколо зорь, чекають свободних агентiв і кап-спейс, поки справжня таланти гниють у ізоляцiї. Кобе не втратив свого пика — вон був його полонником.

Чому ми все ще ігноруємо це?

Лига любить нарратив: «великi досягають позже». Але даны говорять інакше: фiзичний спад сталася до того, як контракт закривається — і багато франшиз iв не адаптуються поки занадто пизно. Кобе не помре молодим. Йому нijколи не дали інструментiв жити довго. І доки ми це виправимо — ми продовжуємо романтизуватися величезностями замсть розпizню структури.