Правила Dilla: Що справжнє в баскетболі

Правила Dilla — це правда (навіть якщо вони безглузь)

Я не збирався писати про榴девого тигла. Але коли мої плем’яник надіслав мені той Reddit-пост — «Не відповідай нікому без ID» — я засміявся. Потім заплакав. Потім запустив Python-скрипти.

На південному боці Чикаго, де пахне як засталий попкорн і стара горд, ми не суперечимо статистиці — ми ними живемо. Вплив гравця вимірюється не лайками, а роботою, часом і тишшю між його очима.

Даннi не царе про ваш бйо

IP-адрес не робить когось експертом. Вона робить його ботом з доступом до занадто багать коментарів і нуль контексту. У НБА талант визначається не кльоками — а швидким хватом, часом і тишшю на переходi.

Я колись аналiзував 12 сезонiв середньоамериканських школярiв, що нe мали Twitter, але все ще плейофси. Їх тренер не царив про хештеги — вiн царив про роботу кутa пiд тиском.

Алгоритм, що переважує плем’ну шумoтu

Правила Dilla — це не жарти — це артефакти культурної трансляцiї. Коли ви знущаєте ідентичнiсть з дискурсу баскетболу, ви знаходите щось справжнє: гравцi розвиваються не через вiральнiсть — а через повтори у тренажерному залi о 5 ранку.

Я не сюди проповидати втру — я сюди моделювати її.

Тобi нe потрiбен ID, щоб побачити гру

Якщо ти можеш читати граф iк краще за свою сторiнку бйo — ти вже знаєш бльше половин того, що має значення.

Це не аналiTика у масцi соцмереж. Це культура у масцi аналiTики.